13.04.2017
Супровід, або Човен у відкритому морі
Координатор проекту «Наставництво» Фонду Ріната Ахметова в Маріуполі Катерина Степаніна розповіла користувачам порталу «Сирітству – ні!» про те, яким має бути супровід пар «наставник – дитина» фахівцями проекту, аби в майбутньому стосунки дорослого та його вихованця стали міцними й дружніми.
Супровід пар фахівцями проекту «Наставництво» для нас, співробітників Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України», визначається як масштабна й важлива сфера. Ми знайомилися з наставниками, будували взаємини, спілкувалися, навчали. Бачили їх сильні й слабкі сторони. Відкривалися для них і відкривали для себе їх різноманітний внутрішній світ. Немає жодного схожого, однакового. Їх різноманітність, їх особистісні фарби, ресурси, з якими вони рухаються, їх сприйняття – усе це цікаво й захопливо. Ми знайшли друзів і однодумців. Ми вчилися будувати мости, виходили разом із ними з непростих ситуацій, нехай і театральних на той момент, однак дуже реальних у житті дітей, з якими вони будуватимуть стосунки.
Тісно працюючи з нашими наставниками, ми також вчимося, удосконалюємося, знаходимо більш дієві методи й способи роботи. У методології проекту червоною ниткою виділяється важливий аспект ефективної роботи – супровід пар. Це ключовий етап. Потрібний і визначальний. Пам’ятаєте фразу з улюбленого мультфільму про капітана Врунгеля – «Як корабель назвеш, так він і попливе...»? Тут особливо враховуються особистісні якості кожного учасника: дитини, наставника, фахівця, що супроводжує. Це базовий плацдарм розвитку відносин, це така собі «зав’язка» особистісного сюжету пари. І дуже важливо, щоб поруч були грамотні «редактори» та «режисери» процесу – проектна команда.
Наставники познайомилися, відбулися їх перші зустрічі. Радісні, змістовні, з переживаннями сторін, з хвилюванням. Стільки всього хотілося сказати новим друзям, так багато чим поділитися... Як усім нам хочеться в плавання! Як мріється борознити океани й моря... І хочеться, щоб у цьому не було перешкод, щоб нічого жахливого не трапилося на шляху. Але не завжди буває так. Ми входимо в особистий простір учасників проекту, ми прописуємо «договори» й «особисті контракти», ми приходимо до спільної згоди. І чудово, коли в цьому беруть участь усі три сторони: діти, наставники, команда. Адже в цьому супроводі ми синтезуємо знання із психології, менеджменту, фінансів, філософії, духовних вчень. І всі вони спрямовані на поліпшення життя дітей в інтернатному закладі. А також самих наставників: у їх активній наставницькій позиції, у їх зваженому й уже перевіреному дітьми рішенні бути другом дитині, у професійній та особистій сфері наставника.
Супровід пар – це особлива форма консультування, яка є творчим партнерством, де кожен має рівну відповідальність за цей процес. Взаємодія пари й фахівця від проекту проект «Наставництво» Фонду Ріната Ахметова, який її супроводжує, направлена на досягнення цілей, позначених на початку спільного шляху. І це, дійсно, шлях, рух до бажаного результату, який пара й консультант проходять разом. Це дає поліпшення продуктивності спілкування, бачення гострих питань і тем, які потрібно піднімати обережно. Це також розвиток, причому цей процес приносить радість і задоволення, поліпшення взаємин. Цей процес відкриє багато невиявлених раніше талантів дитини й наставника, це швидка та ефективна реакція в критичних ситуаціях. В атмосфері, де люди дійсно цінуються, вони готові «витягувати човен» ще до того, як їх покличуть це робити.
На мою думку, це свідчить про чітке розуміння цілей і завдань наставництва, про сформоване позитивне ставлення в команді, у процесі, який ми затіяли, розвиваємо, продовжуватимемо розвивати.
Супровід – це ще й поліпшення взаємин у парі, це можливість запобігти помилкам і згладити небезпечні моменти. Висловлення великої кількості конструктивних ідей від наставника, членів команди без побоювання, що вони будуть кимось висміяні чи не так сприйняті, що за ними слідуватимуть покарання – це зона комфорту, комфорту дитини, комфорту наставника, комфорту проекту. Адже тепла співпраця – це найкраще використання майстерності й ресурсів людей. Так, до того ж це швидка та ефективна реакція в критичних ситуаціях. А, повірте, вони виникатимуть.
Працюючи разом із наставником, у нас з’являється можливість спостерігати за розвитком пари протягом тривалого часу. Стає реальною швидка корекція тих чи інших негативних моментів. Ми можемо в ході навчання додавати в програму додаткові теми, необхідні для роботи з конкретною дитиною або в конкретно взятій ситуації, теми щодо питань, які найбільше хвилюють і з якими до нас приходять самі наставники.

Супровід пар фахівцями проекту «Наставництво» для нас, співробітників Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України», визначається як масштабна й важлива сфера. Ми знайомилися з наставниками, будували взаємини, спілкувалися, навчали. Бачили їх сильні й слабкі сторони. Відкривалися для них і відкривали для себе їх різноманітний внутрішній світ. Немає жодного схожого, однакового. Їх різноманітність, їх особистісні фарби, ресурси, з якими вони рухаються, їх сприйняття – усе це цікаво й захопливо. Ми знайшли друзів і однодумців. Ми вчилися будувати мости, виходили разом із ними з непростих ситуацій, нехай і театральних на той момент, однак дуже реальних у житті дітей, з якими вони будуватимуть стосунки.
Тісно працюючи з нашими наставниками, ми також вчимося, удосконалюємося, знаходимо більш дієві методи й способи роботи. У методології проекту червоною ниткою виділяється важливий аспект ефективної роботи – супровід пар. Це ключовий етап. Потрібний і визначальний. Пам’ятаєте фразу з улюбленого мультфільму про капітана Врунгеля – «Як корабель назвеш, так він і попливе...»? Тут особливо враховуються особистісні якості кожного учасника: дитини, наставника, фахівця, що супроводжує. Це базовий плацдарм розвитку відносин, це така собі «зав’язка» особистісного сюжету пари. І дуже важливо, щоб поруч були грамотні «редактори» та «режисери» процесу – проектна команда.
Наставники познайомилися, відбулися їх перші зустрічі. Радісні, змістовні, з переживаннями сторін, з хвилюванням. Стільки всього хотілося сказати новим друзям, так багато чим поділитися... Як усім нам хочеться в плавання! Як мріється борознити океани й моря... І хочеться, щоб у цьому не було перешкод, щоб нічого жахливого не трапилося на шляху. Але не завжди буває так. Ми входимо в особистий простір учасників проекту, ми прописуємо «договори» й «особисті контракти», ми приходимо до спільної згоди. І чудово, коли в цьому беруть участь усі три сторони: діти, наставники, команда. Адже в цьому супроводі ми синтезуємо знання із психології, менеджменту, фінансів, філософії, духовних вчень. І всі вони спрямовані на поліпшення життя дітей в інтернатному закладі. А також самих наставників: у їх активній наставницькій позиції, у їх зваженому й уже перевіреному дітьми рішенні бути другом дитині, у професійній та особистій сфері наставника.
Супровід пар – це особлива форма консультування, яка є творчим партнерством, де кожен має рівну відповідальність за цей процес. Взаємодія пари й фахівця від проекту проект «Наставництво» Фонду Ріната Ахметова, який її супроводжує, направлена на досягнення цілей, позначених на початку спільного шляху. І це, дійсно, шлях, рух до бажаного результату, який пара й консультант проходять разом. Це дає поліпшення продуктивності спілкування, бачення гострих питань і тем, які потрібно піднімати обережно. Це також розвиток, причому цей процес приносить радість і задоволення, поліпшення взаємин. Цей процес відкриє багато невиявлених раніше талантів дитини й наставника, це швидка та ефективна реакція в критичних ситуаціях. В атмосфері, де люди дійсно цінуються, вони готові «витягувати човен» ще до того, як їх покличуть це робити.
На мою думку, це свідчить про чітке розуміння цілей і завдань наставництва, про сформоване позитивне ставлення в команді, у процесі, який ми затіяли, розвиваємо, продовжуватимемо розвивати.
Супровід – це ще й поліпшення взаємин у парі, це можливість запобігти помилкам і згладити небезпечні моменти. Висловлення великої кількості конструктивних ідей від наставника, членів команди без побоювання, що вони будуть кимось висміяні чи не так сприйняті, що за ними слідуватимуть покарання – це зона комфорту, комфорту дитини, комфорту наставника, комфорту проекту. Адже тепла співпраця – це найкраще використання майстерності й ресурсів людей. Так, до того ж це швидка та ефективна реакція в критичних ситуаціях. А, повірте, вони виникатимуть.
Працюючи разом із наставником, у нас з’являється можливість спостерігати за розвитком пари протягом тривалого часу. Стає реальною швидка корекція тих чи інших негативних моментів. Ми можемо в ході навчання додавати в програму додаткові теми, необхідні для роботи з конкретною дитиною або в конкретно взятій ситуації, теми щодо питань, які найбільше хвилюють і з якими до нас приходять самі наставники.